1. Жіночий головний убір, поширений у козацькій старшині та української шляхти XVII–XVIII століть, — висока шапка з смушки, оксамиту або оксамиту з хутром, часто прикрашена коштовним камінням, перлами або китицею.
2. Жінка або дівчина — прихильниця політичних ідей гетьмана Івана Мазепи, його соціальних чи культурних ініціатив; представниця тогочасної еліти, що підтримувала гетьмана.