Словник Української Мови
Буква
1. (Majestat) Офіційний титул або звернення до монарха (імператора, короля, цариці тощо), що вживається в офіційних документах, дипломатичній перепискі та церемоніальних ситуаціях; також — особа монарха, яка має цей титул.
2. (перен., книжн., заст.) Велич, величність, піднесена величність (про зовнішній вигляд, поведінку або про явище природи).
Приклад 1:
Кому іншому дай сей страшний Маєстат свого слова! І ось сумнів у душу мені Тисне жало студене… О всесильний, озвися, чи ти Задоволений з мене?» Так ідучи молився Мойсей У сердечному горі,— Та мовчала пустиня німа, Тихо моргали зорі.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
Плила зі сцени Пісня, українське Слово, Як музика свята, що з Богом всіх в’язала; Ти скиптр тоді взяла у руки, Рідна Мово; Ти надила, пестила, гріла, колисала, Ти мала в собі чари першого кохання, З дитячою сплетені ранньою мольбою, / 45 ÍÀÐÈÑ ²ÑÒÎв¯ ÓÊÐ À¯ÍÑÜÊÎÃÎ ÒÅÀÒÐÓ Â Ã ÀËÈ×ÈͲ В хвилини ж гніву – мала розгін гураґану, І грому маєстат, і грім грізного бою! І Рідне Слово, що вливалося у душу, Неначе на вселенній божеській антені, Казало: “Я своїм вас чаром всіх порушу, Ви підете за мною, mei, о, Rutheni, Ви хрест свій візьмете, і підете за мною, І хоч скривавите не раз об камінь ноги, Хоч ще не раз впадете під хреста вагою – Та з правої вже ви не зіб’єтесь дороги!
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”