Приклад 1:
Перше Нас матуся положила і м’якенько постелила, бо на ріння, на каміння настелила баговиння і лататтям повкривала, і тихенько заспівала: «Люлі-люлі-люлята, засніть, мої малята!» Друге Чого ж ти тут шугаєш? Перше Кого ти тут шукаєш?
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Кинувшися з потоку в озеро, вiн починає кружляти по плесi, хвилюючи його сонну воду; туман розбiгається, вода синiшає. “Т о й, щ о г р е б л i р в е” З гiр на долину бiжу, стрибаю, рину! Мiсточки збиваю, всi гребельки зриваю, всi гатки, всi запруди, що загатили люди, – бо весняна вода, як воля молода! (Хвилює воду ще бiльше, поринає i виринає, мов шукаючи щось у водi). П о т е р ч а т а (двоє маленьких, блiденьких дiток у бiленьких сорочечках виринають з-помiж латаття) П е р ш е Чого ти тута блудиш? Д р у г е Чого зо сну нас будиш? П е р ш е Нас матуся положила i м’якенько постелила, бо на рiння, на камiння настелила баговиння, i лататтям повкривала, i тихенько заспiвала: “Люлi-люлi-люлята, заснiть, мої малята! ” Д р у г е Чого ж ти тут шугаєш? П е р ш е Кого ти тут шукаєш? “Т о й, щ о г р е б л i р в е” Тую Русалку, що покохав я змалку, бо водянiй царiвнi нема на свiтi рiвнi! Збiгав я гори, долини, яри, iзвори, – милiшої коханки нема вiд озерянки. Зiб’ю всю вашу воду, таки знайду ту вроду! (Бурно мутить воду). П о т е р ч а т а Ой леле!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 3:
Хто ж тобi тут , чи баба, чи вже як у вас зовуть? Менi здається часом, що верба, ота стара, сухенька, то – матуся. Вона мене на зиму прийняла i порохном м’якеньким устелила для мене ложе. Там ти й зимувала? А що ж ти там робила цiлу зиму? Нiчого.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
