Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що не має блиску, глянцю; тьмяний, неблискучий (про поверхню, матеріал, фарбу тощо).
2. Покритий матом (спеціальною шорсткою плівкою), призначений для матування (про скло, фотографію тощо).
3. У фізиці: такий, що розсіює світло, не даючи дзеркального відбиття.
4. У шахів: такий, що завершується матом (оголошенням поразки королю супротивника).
Приклад 1:
Галя так само була убрана в чорне убрання, і її матовий білий вид та рожеві щоки визначались ще виразніше, ще ясніше. Серед дам, схожих на черниць, і сидячи попліч з здоровим, загорілим Масюком, Дунін-Левченко дуже якось видававсь між усіма й своїм ясно-сірим делікатним убранням, і білявою вродою, і білим делікатним обличчям.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
Iде свiтанок анемiчний, матовий, зажурний. Дема стоїть бiля вiкна, здавивши голову, пiд очима лежать синицi, i погляд його блукає.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
Моя «бельгiйка» раз у раз розривала пострiлом матовий присмерк… Це були чудовi вечори, i я їх нiколи не забуду. Але надплесне вже давно висохло.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”