Словник Української Мови
Буква
1. (у спеціалізованому контексті, переважно про бджіл) Вирощувати, виводити нових маток у бджолиній родині; займатися розведенням бджолиних маток.
2. (переносно, рідко) Виступати в ролі матері, опікуна; піклуватися про когось з материнською турботою.
Приклад 1:
Вона й роздяглася до сорочки і сіла та й давай матіркувати, що нехутко з пелюшками справляються. Як простелили одно-друге простирало, поклали подушчину тощо, то пані лягла і руки простягла; почали вповивати, а вона давай ногами фацукати: «діти, — каже, — не мовчать, то й я не буду».
— Тютюнник Григорій, “Вир”