Словник Української Мови
Буква
1. Прикметник, що вказує на належність до матері, властивий матері, стосовний до матері (наприклад: материна любов, материне серце).
2. У складі власних назв: що стосується селища Мáтерине в Херсонській області (наприклад: Материнська сільська рада).
Приклад 1:
Голос материн О, вже й розвиднилось, а та все спить.
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
А потім знову зринув її голос, як з каламутної води, ніби вторячи дитячому ячінню, але вже тихше: — Ой, а хто буде той листок читати, Та той буде всю досадоньку знати… — Ну цить же, цить, — схиляється материн голос, як материнка в полі, горнеться до немовляти… Григорій слухав весь той гамір, зціпивши зуби, і йому паморочилась голова. Те, що він почав був забувати — ціла ота трагедія його народу, — навалилась на нього всім тягарем, кидаючи серце, мов м’яч, у всі боки.
— Невідомий автор, “012 Bagrianii Ivan Tigrolovi”