маска

1. Предмет, що накладається на обличчя або його частину для перекриття, захисту, зміни зовнішності або для ритуальних, театральних, карнавальних цілей.

2. Спеціальна накладка з марлі, вати, фільтрувального матеріалу тощо для захисту органів дихання від пилу, отруйних речовин, мікробів або для надання кисню, ліків.

3. Зображення людського обличчя або морди тварини, часто гротескне, що використовується як оберег, прикраса або ритуальний предмет.

4. Переносно — зовнішній вигляд, поведінка, що приховує справжні почуття, наміри, сутність людини; личина.

5. У техніці та технологіях — шаблон, пристрій або шар, що обмежує область обробки, нанесення фарби, світла тощо на поверхню.

6. У комп’ютерних технологіях — шаблон або набір бітів, що використовується для виділення, приховування або порівняння певних частин даних.

7. У косметології — густа пастоподібна суміш (з фруктів, глини, лікарських рослин тощо), що наноситься на обличчя або інші ділянки шкіри з лікувальною, поживною чи очищувальною метою.

Приклади вживання

Приклад 1:
— Коханий, як добре, що ти зберігаєш мені вірність, — заспівала інша маска в мене під вухом, — я така щаслива, що ти не забуваєш своєї Ріни. — Зараз відчуємо, — рішуче мовив я на це замість «зараз побачимо» і знову пустився назустріч пахощам розтулених саме в міру дівочих уст.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
Свого часу видавали актори для себе літографований журнал “Маска”, і там я знайшов той вірш, що був колись друкований у “Рус- лані”./ 349 конання, що підприємство театру трактоване з чисто гандлярського боку, се дуже добрий Geschäft. А тимчасом ні про які матеріяль- ні вклади в театр нема й бесіди.
— Невідомий автор, “021 Charnetskii Stepan Istoriia Ukrayinskogo Teatru V Galichini Tech”

Частина мови: іменник (однина) |