Словник Української Мови
Буква
1. Маска, личина, яку надівають на обличчя під час карнавалу, маскараду або ритуальних дійств.
2. Перев. мн. (машкари). Убрання, костюм, часто химерний або страшний, для участі в маскараді; маскарадний переодяг.
3. Переносно: прихована сутність, обманлива зовнішність, личина, за якою ховається справжнє обличчя (людини, явища).
4. Заст. Гротескне, карикатурне зображення; потвора.
Приклад 1:
В атмосфері визволеного думання і переоцінки цінностей, на тлі нових шукань і нових імен дедалі болючіше вражала якась застиглість, якась машкара, що стала другою натурою поета, нерозуміння (може, удаване, від багаторічної звички приховувати безпосередні імпульси й реакції) дійсного стану речей. Людина мовби пережила себе, а це завжди страшно.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”