маржинка

1. Зменшувально-пестлива форма від іменника “маржина” — тонка, вузька смужка, облямівка, кайма, край (зазвичай декоративна).

2. Рідкісна назва невеликої польової або лісової квітки, часто з тонкими, ніжними пелюстками, що асоціюється зі смужкою (наприклад, окремі види гвоздик, фіалок тощо).

3. У переносному значенні — щось дуже тонке, вузьке або несуттєве за розміром, кількістю.

Приклади вживання

Приклад 1:
Стек­ла Маржинка на­зад в до­ли­ни, розібра­на ха­зя­ями, одт­рембіта­ли своє трембіти, ле­жать здоп­тані тра­ви, а вітер осінній за­во­дить над ни­ми, як над мер­цем. Ли­ши­лись тільки ва­таг зі спу­за­рем.
— Коцюбинський Михайло, “Тіні забутих предків”

Частина мови: іменник (однина) |