Словник Української Мови
Буква
1. У давньоримській міфології — одна з богинь смерті, зокрема богиня моровиці та епідемічних хвороб.
2. У переносному значенні — смертельна, пошепна хвороба, мор, чума.
3. У народних віруваннях — зла душа, примара, мара; істота, що є вночі до людини та приносить їй кошмари.
Приклад 1:
очутилась, звелася трохи, широко розкрила очі і з жахом дивиться на Мару, що простягає руки взяти її. Ні, я не хочу!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
очутилась, звелася трохи, широко розкрила очi i з жахом дивиться на Мару, що простягає руки взяти її. Нi, я не хочу! Не хочу я до тебе! Я жива! “Т о й, щ о в с к а л i с и д и т ь” Я поведу тебе в далекий край, незнаний край, де тихi, темнi води спокiйно сплять, як мертвi, тьмянi очi, мовчазнi скелi там стоять над ними нiмими свiдками подiй, що вмерли. Спокiйно там: нi дерево, нi зiлля не шелестить, не навiває мрiй, зрадливих мрiй, що не дають заснути, i не заносить вiтер жадних спiвiв про недосяжну волю; не горить вогонь жерущий; гострi блискавицi ламаються об скелi i не можуть пробитися в твердиню тьми й спокою Тебе вiзьму я. Ти туди належиш: ти блiднеш вiд огню, вiд руху млiєш, для тебе щастя – тiнь, ти нежива. Нi!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 3:
Але нiхто на неї не звертав уваги й нiхто не хотiв покохати панну Мару, бо такий уже жорстокий закон природи. …«Мила мамусю!
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”