1. Філософсько-містичне вчення, засноване на початку XVIII століття Мартінесом де Паскуалісом, що поєднує елементи християнської містики, кабалістики та неоплатонізму, з акцентом на внутрішнє духовне вдосконалення та споглядання.
2. Релігійно-філософська течія в російському масонстві кінця XVIII — початку XIX століття, пов’язана з іменем французького містика Луї Клода де Сен-Мартена, послідовника Мартінеса де Паскуаліса, що пропагувала ідеї внутрішньої церкви, містичного пізнання Бога та самопізнання.