1. Військовий термін, що означає організоване пересування військ (з’єднань, частин) на значну відстань у складних умовах з одночасним виконанням тактичних завдань, таких як оточення противника, вихід на вигідний рубіж або удар у фланг і тил; поєднання маршу з маневром на полі бою.
2. Уперше вжитий для позначення стратегічного перекидання російських військ під командуванням Олександра Суворова через Альпи у 1799 році, згодом увійшов до загальної військової термінології.