1. Властивість характеру, яка полягає в надмірній любові до себе, марнославстві, егоїстичному прагненні викликати захоплення та подивин оточуючих; пиха, самолюбування.
2. Дія або вчинок, що випливає з такої властивості; прояв марнославства, егоїзму.
марнолюбство
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
3 Марнолюбство (грецьк.). Вперше надруковано мовою оригіналу у виданні 1894 р., с.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Частина мови: іменник (однина) |