1. Ставати марним, втрачати цінність, силу або значення; псуватися, гинути.
2. Витрачатися, вичерпуватися без користі; проходити даремно (про час, сили, життя тощо).
3. Розтрачувати себе на дрібниці, пусте; вести безплідне, безцільне існування.
марніти
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
— Перекотиполе чує І далі мандрує, Ні на кого не вважає, Усім одмовляє: — Не хочу я тут сидіти, Між вами марніти, Не такую треба долю Перекотиполю. Поборюся з дужим морем, Позмагаюсь з горем І покочу скрізь по полю Веселую долю.
— Котляревський Іван, “Енеїда”
Частина мови: дієслово () |