1. У лінгвістиці — властивість одиниць мови бути протиставленими іншим одиницям за наявності певної формальної ознаки (маркера), що вказує на додаткове значення, тоді як немарковані члени опозиції цієї ознаки позбавлені.
2. У соціолінгвістиці — характеристика мовного варіанту (вимови, форми, конструкції), що сприймається як відхилення від норми, соціально або стилістично обумовлене.
3. У семіотиці та теорії комунікації — наявність у знака додаткового, часто контекстуального чи ідеологічного смислового навантаження, що виділяє його серед інших.