1. Стан або положення особи, соціальної групи чи явища, що перебувають на межі, околиці основного суспільства, його норм, цінностей або інституцій; відчуженість від домінуючих соціальних, економічних чи культурних процесів.
2. У соціології та суспільних науках — поняття, що характеризує проміжність, “прикордонність” соціального стану, коли індивід чи група не інтегровані повною мірою ні в одну з соціальних структур, що їх оточують.
3. У переносному значенні — другорядність, периферійність, несуттєвість у певному контексті; те, що знаходиться поза основним потоком, головною течією (наприклад, маргінальність явища в культурі).