Словник Української Мови
Буква
1. У слов’янській міфології — злий дух, примара, істота, що є вночі, щоб налякати людину або зашкодити їй; також утілення кошмарного сну.
2. У народних віруваннях — привид, видіння, обман зору; те, що здається, мреться.
3. Переносно — щось нездійсненне, мрія, химера; неясний, містичний образ.
4. Застаріла назва великої болотяної травини з родини осокових (Carex), очерету або рогозу.
Приклад 1:
Се що за мара?
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Итак, у Авраама тріе, двое и един гость есть то же, Не сіе ли есть, по-германску, шпіцбуб, по-грецку— хі-мера, хімара, а у нас то же, что мара?.. Д у X. Цысс-сысс-сысс!
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Чи не наросла на дубi свiжа? (Обмацує дуба, шукаючи губки). З озера, з туману, виринає бiла жiноча постать, бiльше подiбна до смуги мли, нiж до людини; простягненi бiлi довгi руки загребисто ворушать тонкими пальцями, коли вона наближається до Лева. Се що за мара? Ага!
— Українка Леся, “Лісова пісня”