ману

[mɑnu] Іменник

Буква:М

Значення

  1. У давньоіндійській міфології та релігії — прабатько людства, перша людина, що пережила потоп, а також один з богів, який встановлює закони для людей.

  2. У полінезійській культурі — надприродна сила, духовна енергія, що міститься в людях, предметах та явищах природи, джерело авторитету та могутності.

  3. У деяких релігійних та езотеричних вченнях — містична сила, життєва енергія, що пронизує всесвіт.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. ман, р. мана, д. манові, з. мана, о. маном, м. мані, к. ман

Більше записів