мантилька

[mɑntɪlʲkɑ] Іменник

Буква:М

Значення

  1. Історичний жіночий головний убір у вигляді невеликої накидки або каптура, який носили в Європі, зокрема в Іспанії, у XVI–XVIII століттях, часто з супроводом вуалі.

  2. У театрі та історичному костюмі — коротка накидка без рукавів, що застібається на грудях, елемент жіночого вбрання певних епох.

  3. Рідкісне позначення невеликої мантії або легкого плаща.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. мантилька, р. мантильки, д. мантильці, з. мантильку, о. мантилькою, м. мантильці, к. мантилько

Більше записів