мантилька

1. Історичний жіночий головний убір у вигляді невеликої накидки або каптура, який носили в Європі, зокрема в Іспанії, у XVI–XVIII століттях, часто з супроводом вуалі.

2. У театрі та історичному костюмі — коротка накидка без рукавів, що застібається на грудях, елемент жіночого вбрання певних епох.

3. Рідкісне позначення невеликої мантії або легкого плаща.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |