Значення
-
(від грец. μαντική — пророцтво) Система способів та практик передбачення майбутнього або вгадування прихованого, що ґрунтується на вірі в існування надприродних сил та зв’язків між явищами; ворожіння, пророкування.
-
Розділ стародавньої філософії та релігії, що вивчав теорію та практику різноманітних форм пророцтв і оракулів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. мантика, р. мантики, д. мантиці, з. мантику, о. мантикою, м. мантиці, к. мантико