мантія

1. Довгий парадний плащ без рукавів, який носять судді, адвокати, викладачі університетів та інші посадові особи під час урочистих церемоній як символ їхнього статусу, професії або наукового ступеня.

2. Верхній одяг у вигляді довгого, широкого плаща, часто з капюшоном, який носили в давнину, зокрема в Середньовіччі, а також як частина чернечого, паломницького або історичного костюма.

3. У геології: оболонка Землі або іншої планети, розташована між земною корою та ядром.

4. У зоології: складка шкіри у молюсків, що вкриває їхнє тіло та утворює мантійну порожнину, а також утворює раковину.

5. У ботаніці: покрив певних частин рослин, наприклад, оболонка навколо кореневої шийки в деяких грибів.

Приклади вживання

Приклад 1:
Костянтин узяв подану йому записну книжечку і прочитав: АХ, НА НЬОМУ ЖИЛЕТ, А НЕ МАНТІЯ Як на тебе зійде Віщий дух, пророчий, Ти, гляди, не стався На людськії очі. Бо сучасні люди, Чуючи пророка, Кажуть: «Де ж на ньому Мантія широка?» Їм пізнати важко Дух, огонь поета, — Їм би треба мантій, Мантій — не жилета.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |