Древослів

Словник Української Мови

маноцівник

[mɑnot͡siʋnɪk] Іменник

Буква:М

Значення

  1. маноцівник — розм. інструмент або пристрій для обробки манної крупи; посудина з отворами для просіювання манної крупи під час приготування страв.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. маноцівник, р. маноцівника, д. маноцівникові, з. маноцівника, о. маноцівником, м. маноцівникові, к. маноцівнику

Більше записів