1. Релігійно-філософське вчення, що виникло в Персії в III ст. н.е., засноване пророком Мані та ґрунтується на дуалістичному протиставленні двох вічних початків — світла (добра, духу) і пітьми (зла, матерії).
2. У переносному значенні — дуалістичний спосіб мислення, що розділяє світ, явища чи поняття на дві абсолютно протилежні, нібито несумісні категорії (наприклад, добро і зло без усвідомлення їхнього взаємозв’язку та переходів).