Значення
-
Релігійно-філософське вчення, що виникло в Персії в III ст. н.е., засноване пророком Мані та ґрунтується на дуалістичному протиставленні двох вічних початків — світла (добра, духу) і пітьми (зла, матерії).
-
У переносному значенні — дуалістичний спосіб мислення, що розділяє світ, явища чи поняття на дві абсолютно протилежні, нібито несумісні категорії (наприклад, добро і зло без усвідомлення їхнього взаємозв’язку та переходів).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. маніхеїзм, р. маніхеїзму, д. маніхеїзмові, з. маніхеїзм, о. маніхеїзмом, м. маніхеїзмі, к. маніхеїзме