1. Історичний термін, що позначає політику насильницької асиміляції українського населення Холмщини, Підляшшя, Надсяння та Лемківщини, яку проводили польські владі в міжвоєнний період (1919–1939 роки) шляхом закриття українських шкіл, кооперативів, культурно-освітніх товариств та насадження польської мови й культури.
2. У ширшому сенсі — систематична політика держави, спрямована на заперечення, придушення та викорінення етнічної ідентичності, мови та культури національної меншини на користь домінуючої нації.