Словник Української Мови
Буква
1. Назва філософсько-етичної концепції, запропонованої українським мислителем Григорієм Сковородою, що розглядає життя людини як духовну подорож, спрямовану на пошук істини, самопізнання та знаходження свого “спорідненого” (природженого) призначення через працю над собою.
2. (У загальному вживанні) Схильність до мандрів, постійних переміщень; життя у подорожах, неосілий спосіб існування.
Приклад 1:
На гордий дух лягли мандрівництво і втрати, І от — настав твій час, і в той святочний час Твій посох поламавсь і світоч твій погас. Праосінь Як ніжна праосінь ти йдеш моїми снами; Мов китиці калин рожéвієш устами, Очима темними, мов вереснева ніч, Округлістю тьмяни́х, алебастрóвих пліч Ти невідступно скрізь з моїми почуттями.
— Зеров Микола, “Камена”