Особа, якій видано мандат (повноваження) для виконання певних дій або представництва інтересів.
У міжнародному праві: держава, яка отримала мандат на управління певною територією від Ліги Націй після Першої світової війни.
мандатарій
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |