Значення
-
У давньоримському праві: особа, яка доручала іншій особі (мандатарію) виконання певних дій або ведення справ на безоплатній основі.
-
У сучасному цивільному праві: одна зі сторін договору доручення, тобто довіритель, який доручає іншій особі (повіреному) виконання певних юридичних дій.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. мандант, р. манданта, д. мандантові, з. манданта, о. мандантом, м. манданті, к. манданте