мандамус

1. (від лат. mandamus — наказуємо) Судовий наказ вищої судової інстанції, який зобов’язує державний орган, установу або посадову особу виконати певні законом передбачені обов’язки або усунути порушення прав громадянина чи організації.

2. (іст.) Назва одного з видів королівських наказів (привілеїв) у середньовічній Англії, що видавався для захисту прав та інтересів підданих.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |