малярство

1. Вид образотворчого мистецтва, що полягає в створенні художніх образів за допомогою фарб, нанесених на плоску поверхню (полотно, дошку, стіну тощо); живопис.

2. Реміснича діяльність, що полягає в покритті поверхонь (стін, стель, предметів) фарбою, лаком або іншими захисними та декоративними складами; фарбування.

3. Перен. Недостатньо майстерне, поверхневе або китчеве зображення чого-небудь; нехудожнє, примітивне малювання.

Приклади вживання

Приклад 1:
Пропагувала в Чехословаччині творчість молодих письменників, що мужніли на хвилі відродження, нетрадиційне українське малярство. Підтримувала постійні творчі контакти з Іваном Дзюбою, зі Світличним, Сверстюком, Драчем, Валерієм Шевчуком, Григорієм Кочуром та багатьма іншими.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Частина мови: іменник (однина) |