малярія

Приклад 1:
«Малярія» та «участки» — це такі дві теми, що жодна кавказька інтелігентна розмова не перебудеться без них. Тут під’їхала турецька фелюка та й звезла на берег генеральшу з сином та професора.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 2:
— А з малярії… Тут малярія чинила часом такі страшні спустошення, що аж повірити важко… Якось… здається, в весну 1840-го року… шапсуги були енергійно затакували кріпость і щасливо вдерлися через кріпосні стіни в форт… То назустріч їм наші солдати, хитаючися, ледве могли підводитися з постелей і дивилися на ворогів каламутними, апатичними очима: ціла залога лежала в недузі, всіх знесилила кавказька малярія… Та от у «Споминах» генерала Філіпсона, що був тут у надбережній Черкещині за часів царя Миколи І, я читав, що дуже й дуже часто російські солдати самі перебігали до черкесів, робилися дезертирами, своєю волею йшли в черкеський полон, аби не зоставатися в малярійному форті, де їм грозила неминуча смерть од болотяної трясці. Генерал Філіпсон бачив навіть курей, які щоденно трусилися з тої клятованої пропасниці… Бо руські селилися, своїм рідним звичаєм, поблизу річки або деінде в низьких місцях… не так, як черкеси, що вміли добирати для людських осель сухіші, здорові ґрунти і що по нездорових вогких місцях держали хіба сади, городи та ниви… Та й узагалі тисячолітня або, може, трьохтисячолітня практика докладно навчила черкесів, якими способами треба боронитися проти місцевої тутешньої малярії… якої гігієни треба триматися… З цього приводу розпочалася балачка на обов’язкову кавказьку тему: про малярію та як од неї встерегтися.
— Тютюнник Григорій, “Вир”