1. (у геології) Властивість гірських порід чи ґрунтів, що характеризується низькою здатністю до пластичної деформації без руйнування; недостатня пластичність.
2. (у техніці, матеріалознавстві) Обмежена здатність матеріалу (наприклад, металу, полімеру) піддаватися незворотній формовці, згинанню або іншим видам пластичного перетворення.