Словник Української Мови
Буква
1. Невеликий за розміром, обсягом, кількістю або значенням; протилежність до великого.
2. Недосяглий повного розвитку або зрілості; дитячий, юний.
3. Незначний, неважливий, другорядний (часто про явища, почуття, події).
4. Уживається як ласкаво-зменшувальна форма при звертанні або характеристиці близької, рідної людини.
Приклад 1:
На ній два вінки — один більший, зелений, другий маленький, як коронка, перловий, з-під нього спадає серпанок. Се ти, мій чарівниченьку?!
— Українка Леся, “Лісова пісня”
Приклад 2:
Що ж до Горбатого моста, то треба сказати правду: Аслан вибрав цей Горбатий міст не тільки тому, що не знав інших назв, а й тому, що то маленький міст, а за маленький міст менша кара. Він хотів і диверсію зробити, й не потрапити під розстріл.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”