Словник Української Мови
Буква
1. По батькові, утворене від чоловічого імені Максим (наприклад: Михайло Максимович).
2. Прізвище, поширене серед українців, білорусів, поляків, росіян та інших слов’янських народів.
3. У мовному вжитку може вживатися як синонімічне позначення видатного українського історика, письменника, фольклориста, лексикографа, академіка Михайла Олександровича Максимовича (1804–1873).
Приклад 1:
У цих вечорах я брала активну участь: відкрила авдиторії своєрідну постать канадської письменниці індіанського походження Полін Джонсон (Техагіонвейк) (з нею мене познайомила моя добра товаришка Марія Скрипник, діячка прорадянського Товариства Об’єднаних українців Канади), читала свої переклади з польської, англійської і французької, а на вечорі югославської поезії за дорученням Івана Світличного — його переклади з Десанки Максимович та ін. (він вважав, що в мене це виходить краще, ніж у нього).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
ДО ВАСИЛЯ МАКСИМОВИЧА Друга половина 1764 р. Любезной друг Васіль Максимович! Слава человѣку неоцѣненное есть сокровище.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 3:
Таким чином, можна вважати, що мав рацію М. Максимович, котрий припускав, що текст 1674 р. радше взятий із більш раннього джерела, а в другому виданні йдеться вже про реальну, відбудовану до того часу церкву: Максимович М. Объяс- нительные параграфы о Киеве // Максимович М. Собрание сочинений. – К., 1877.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”