Значення
-
У програмуванні — спеціальна конструкція мови, що дозволяє розробнику визначати шаблони коду, які автоматично розгортаються (розширюються) компілятором або інтерпретатором на етапі обробки вихідного тексту програми перед її виконанням або компіляцією.
-
У текстових процесорах та системах верстки — функція або інструмент, що дає змогу замінити короткий визначений користувачем код-посилання (макрос) на довший фрагмент тексту або набір команд.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. макророзширення, р. макророзширення, д. макророзширенню, з. макророзширення, о. макророзширенням, м. макророзширенні, к. макророзширення