1. (в програмуванні) що стосується макрооператора — спеціальної інструкції або команди, яка автоматично розгортається в послідовність інших команд або операторів для спрощення та скорочення програмного коду.
2. (в обчислювальній техніці) властивий макрооператору, що складається з низки елементарних мікрокоманд, які виконуються як єдина операція центральним процесором.