Значення
-
Комбінований радіоелектронний пристрій, що поєднує в одному корпусі радіоприймач, магнітофон та підсилювач низької частоти для відтворення звуку через вбудовані або зовнішні гучномовці.
-
Побутова апаратура для програвання музичних записів на магнітній стрічці (касеті) та приймання радіомовлення, популярна в другій половині XX століття.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. магніторадіола, р. магніторадіоли, д. магніторадіолі, з. магніторадіолу, о. магніторадіолою, м. магніторадіолі, к. магніторадіоло