магнічення

[mɑɦnit͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:М

Значення

  1. Фізичний процес намагнічування, надання феро- або феромагнетикові властивості постійного магніту шляхом впливу зовнішнього магнітного поля.

  2. (у техніці) Технологічна операція створення магнітного поля в певній деталі або приладі.

  3. (переносне) Сильний вплив, приваблива дія когось або чогось, здатність притягувати до себе, зачаровувати.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. магнічення, р. магнічення, д. магніченню, з. магнічення, о. магніченням, м. магніченні, к. магнічення

Більше записів