магнетик

1. Фізичне тіло, речовина або матеріал, що володіє властивістю магнетизму, тобто здатне намагнічуватися або взаємодіяти з магнітним полем.

2. (У техніці) Елемент магнітного кола, зазвичай виготовлений з феромагнетика, що слугує для проведення магнітного потоку (наприклад, у постійних магнітах, електромагнітах, осердях трансформаторів).

3. (Застаріле, в переносному значенні) Людина, що володіє сильною привабливістю, харизмою або внутрішньою силою, здатною “притягувати” до себе оточуючих.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |