магнет

1. (фіз.) Тіло або пристрій, що має магнітне поле і здатне притягувати залізо, сталь та інші феромагнітні матеріали; постійний магніт або електромагніт.

2. (перен.) Людина, місце, явище або подія, що сильно привертає увагу, викликає інтерес чи надзвичайно притягує інших людей; центр тяжіння.

3. (істор., застаріле) Магнетит, магнітний залізняк — мінерал заліза з природними магнітними властивостями, що залізував компас.

Приклади вживання

Приклад 1:
Оскільки магнітна сприйнятливість діамагнетиків )1010(~ 56 −− ÷−χ , то ві д- носна магнітна проникність цих магнет и- ків 1<µ , а сприйнятливість парамагнет и- ків 53 1010~ −− ÷χ , то їх прони кність н е- значно більша від одиниці, тобто 1>µ . Вираз для напруженості поля можна записати у вигляді 0 BH µµ  = .
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: t.d. () |