1. Сукупність магнатів, вища аристократична верства феодалів у Речі Посполитій та деяких інших європейських країнах.
2. Перен. Збагачена, привілейована верхівка якоїсь соціальної групи, правляча еліта.
магнатерія
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |