Словник Української Мови
Буква
1. Особа, яка здобула вищу освіту другого рівня (магістратуру) та отримала відповідний диплом; ступінь вищої освіти, що слідує після бакалавра.
2. У середньовічних європейських університетах — вищий вчений ступінь, а також особа, яка його мала (відповідає сучасному ступеню доктора наук або вчителю).
3. У деяких країнах — посада в системі освіти або судочинства (наприклад, магістр школи, магістр суду).
Приклад 1:
Великий магістер мочимордія Віктор Закревський був його найкращий друг. Тісний гурток розумних і благородних людей, що були гуманні й чесні, незважаючи на своє поміщицтво, куди потрапив Шевченко, перебуваючи у Волховської, мав за свій девіз «in vino veritas»[4].
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Бас гудів: — Ром, пунш, ром, пунш… Тенори підхоплювали: — Півпиво, півпиво, глінтвейн, глінтвейн, глінтвейн… А дисканти вигукували: — Солодка, біла, червона, горілка… Після цієї імпровізованої музики великий магістер, що одержав великий штоф через плече, його всеп’янішество Віктор Закревський виголосив урочисту промову, пересипану найтонкішими дотепами, що в ній вітав новопосв’яченого мочимордія Тараса Шевченко, при чому поінформував його, що всі гарячі напої в їхньому товаристві вважалися за достатні, але існувала умова, в наслідок якої щира мочиморда, щоб підтримати честь товариства, не мусить уживати простої горілки, а неодмінно з настоянкою, коли не зі справжньою, то хоч прихованою цією назвою. Так, наприклад, коли не було досить грошей, то справжній мочиморда мусів пити гривениківку цебто просту горілку, що в неї кидали звичайний гривеник.
— Тютюнник Григорій, “Вир”