Значення
- (Історія) –
(іст.) У давній Русі — воїн княжої дружини, який відзначався особливою жорстокістю або лютістю в бою; часто виконував каральні функції.
- (Історія) –
(перен., заст.) Людина жорстока, сувора, схильна до люті або жорстоких вчинків; кат.
- (Ботаніка) –
(бот., діал.) Рослина з родини айстрових, яку у народі вважають отруйною або злісною; часто — бодяк асирійський (Onopordum acanthium) або татарник.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. лютівник, р. лютівника, д. лютівникові, з. лютівника, о. лютівником, м. лютівникові, к. лютівнику