Значення
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. люшня, р. люшні, д. люшні, з. люшню, о. люшнею, м. люшні, к. люшне
Походження слова (Етимологія)
Слово ‘люшня’ походить від праслов’янського кореня, пов’язаного зі словом ‘люшня’ (дишло воза). Воно споріднене з дієсловом ‘лющати’ (скрипіти) та іменником ‘люск’ (тріск). У багатьох слов’янських мовах збереглися подібні форми, що вказують на спільне походження. Це слово використовується для позначення дерев’яної жердини, яка з’єднує віз з упряжжю.