люлі

1. (вживається переважно у множині) Традиційна українська дитяча пісенька-колисанка, а також мелодія для засипляння дитини; колискова пісня.

2. (вживається у множині) Назва народної гри, схожої на гойдалки, коли учасники сидять на кінцях довгої дошки, укріпленої на перекладині, і чергуються, піднімаючи один одного вгору-вниз.

3. (вживається у множині, розмовне) Гойдалки (пристрій для гойдання).

Приклади:

Приклад 1:
Перше Нас матуся положила і м’якенько постелила, бо на ріння, на каміння настелила баговиння і лататтям повкривала, і тихенько заспівала: «Люлілюлі-люлята, засніть, мої малята!» Друге Чого ж ти тут шугаєш? Перше Кого ти тут шукаєш?
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
[Друга половина 1848, Кос-Арал] «Ой люлі, люлі, моя дитино,..» Ой люлі, люлі, моя дитино, Вдень і вночі. Підеш, мій сину, по Україні, Нас кленучи.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”

Приклад 3:
[657] Фрагмент колискової пісні «Ой ну, люлі, коте-котинку». [658] Початок рекрутської пісні про вдову, яка виростила сина й віддала його до війська.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”