любісінький

1. Найвищий ступінь ласкавості, ніжності у значенні “дуже милий, дорогий, улюблений”, що виражає посилену емоційну прихильність (найчастіше стосовно дитини, коханої людини або чогось дуже цінного).

2. Уживається як пестливий епітет для вираження захоплення, захвату чим-небудь приємним, привабливим, гарним (наприклад, про предмет, явище).

Приклади:

Приклад 1:
Поїхав, ка­жуть, ку­дись на яр­ма­рок любісінький, милісінький, а при­вез­ли – лед­ве ди­ше. – Гм… А що у вас чу­ва­ти доб­ро­го?
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”