drevosliv.com

Словник Української

лице

Буква

1. Передня частина голови людини, що включає чоло, очі, ніс, рот, щоки та підборіддя; обличчя.

2. Особа, індивід (зазвичай у контексті соціальних, правових або офіційних відносин). Наприклад: відповідальна особа, фізична чи юридична особа.

3. Передня, лицьова сторона чого-небудь (предмета, будівлі, матерії тощо); фасад.

4. У граматиці: категорія, що вказує на учасника мовлення; розрізняють першу особу (той, хто говорить), другу особу (той, до кого звертаються) та третю особу (той, про кого говорять).

Приклади:

Приклад 1:
Так от телефоном він домовлявся про зустріч із кимось, хто не знав його в лице: «Як ви мене пізнаєте? А дуже просто: я буду без ордена, але в калошах…».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
Спершу Бомчик, перкусист групи «Станція Психів», розповів про те, як усміхнене лице Перфецького промай­ нуло в телевізійному додатку до «Плейбоя», показуваному на RTL; наш герой наминав якесь екзотичне їдло у кнайпі, що її обслуговують оголені до пояса дівчата з видатними бюстами — його зведену догори ліву брову неможливо переплутати з жодною іншою. Проте навіть не ця брова вселяє в мене упевненість, що Бомчик не помиляється, а те, що я чудово знаю прихильність Перфецького до високих жіночих грудей.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 3:
Широке лице було сухорляве й бліде, наче лице в ченця. На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

More posts