лицарство

Значення

1. (Історія) –

   Суспільний стан, привілейований клас феодалів у середньовічній Західній Європі, що складався з дрібних та середніх землевласників, які несли військову службу; збірна назва осіб, що належали до цього стану.

2. (Історія) –

   Система етичних ідей, норм поведінки та моральних якостей, характерних для лицаря як представника цього стану (вірність, мужність, благородство, шанобливе ставлення до жінки, захист слабких тощо); рицарськість.

3. (Психологія) –

   Перен. Благородність, високе почуття гідності, великодушність у вчинках і ставленні до людей.

Правопис та відмінювання

Приклади з художньої літератури

• У приміщенні замку відкрито шпиталь:
  там гуляє лицарство в потертих піжамах,
  мов побите вогнем чи познімане з паль,
  і діагноз готують на них, ніби замах.
  Адже в кожній з нічних півосвітлених веж
  їх лікують від стиду. І цвяхами теж.
  — Юрій Андрухович