1. Суспільний стан, привілейований клас феодалів у середньовічній Західній Європі, що складався з дрібних та середніх землевласників, які несли військову службу; збірна назва осіб, що належали до цього стану.
2. Система етичних ідей, норм поведінки та моральних якостей, характерних для лицаря як представника цього стану (вірність, мужність, благородство, шанобливе ставлення до жінки, захист слабких тощо); рицарськість.
3. Перен. Благородність, високе почуття гідності, великодушність у вчинках і ставленні до людей.