лицар

1. У середньовічній Європі — феодал, озброєний вершник, що належав до військово-лицарського стану; звичайно васал верховного сюзерена (короля, князя), який ніс військову службу та дотримувався особливого етичного кодексу честі.

2. Переносно — благородна, великодушна, відважна людина, яка безкорисливо бореться за високі ідеали, захищає слабких або відстоює справедливість; вірний прихильник чи захисник когось або чогось.

3. У деяких державах (наприклад, у Великій Британії, Польщі) — почесний дворянський титул або лицарське звання, що надається монархом за особливі заслуги (наприклад, лицар ордена).

4. У царстві тварин — вид комах, звичайна назва деяких видів саранових або коникових.

Приклади:

Приклад 1:
То був лицар. Лицар ідеї.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
З іншого боку, Корець-кий мимохіть пожалів, що був позбавлений розкоші шляхетського життя, і він як лицар і людина честі готовий «усю кров до останньої краплі пролити за добро і за спокій моєї ойчизни, за честь нашого пишного лицарства і за свободу нашої Посполитої Речі». Відповідно до авторського задуму, повернення Антося у шляхетську родину мало б стати початком примирення.
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”

Приклад 3:
— Даруйте мені, яснійший графе, що я насмілився тут виявити свою думку; але мене змалку наставили говорити правду усюди, — промовив з достотою молодий лицар, уклонив-шися гетьману низько. — I я прошу вибачення за його, — додав Чарнецький, — тим паче, що він, на лихо собі, виховався у хлопів і не зміг ще досконально спізнати магнатських звичаїв і обичаїв.
— Невідомий автор, “103 Obloha Bushi Bohdan Khmelnytskyi”