лишечко

1. Зменшувально-пестлива форма від слова “лишко” — тонка, довга паличка, якою підтримують сноп у жнивах або використовують у ткацтві для натягування ниток основи.

2. Рідкісне, переважно діалектне позначення тонкої, гнучкої палиці, лозини або схожого предмета.

Приклади:

Приклад 1:
Ой лишечко, як страшно!
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
Бо завалю все озеро гнилим торiшнiм листом! Р у с а л к а Ой лишечко, як страшно! Ха-ха-ха! (Зникає в озерi). Лiсовик, щось воркочучи, закурює люльку, сiвши на заваленому деревi.
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 3:
— Ох нам лишечко, — скрiзь сльози кажуть обоє. — Ми ж i не наговорились, ми й не надивились один на одного… неначе сьогоднi тiльки зiйшлися.
— Самчук Улас, “Марія”